THIS INSIDE UKRAINE STORY IS FROM Ternopil
* All images and answers in the feature were provided by WOW Woman
INSIDE UKRAINE SERIES: A SNAPSHOT, A DAY-IN-THE-LIFE, A GLIMPSE OF WHAT IT’S LIKE TO LIVE, RESIST, SURVIVE AND PERSEVERE IN A NATION UNDER ATTACK.
GLORY TO THE UKRAINIAN WOW WOMEN, FOR SUPPORTING THEIR COUNTRY AND BRINGING UKRAINE CLOSER TO VICTORY.
When Putin attacked Ukraine, he did not count on the resistance of Ukrainian women.
Maria Ivanivna Kaminska is a pensioner who uses every ounce of strength she has to climb the stairwells of her city’s apartment buildings, singing carols door-to-door to fundraise for the Ukrainian Army for four Christmases in a row. The amount of willpower it takes for someone her age to get up in the morning and, with sore feet, keep climbing those stairs for the army must be extraordinary. And for the rest of the year, she keeps just as busy. Maria Ivanivna is unstoppable.
Putin thought people would lay down their weapons and capitulate. But he has not met Maria Ivanivna.
From South Africa to Ukraine, mothers inspire daughters and daughters inspire their mothers. Maria’s daughter, Oksana, who now lives in Cape Town, carries that same strength. Strong Ukrainian women and the lineage they pass on is something to behold. So I asked Maria’s daughter to introduce her mother in her own words.
- Olga Shmaidenko, Founder of WOW Woman
Ukrainian mother, daughter and granddaughter.
“I want to introduce you to an extraordinary woman. She is my pride, my role model and my inspiration. She is my mother. She is like a tireless bee, always working hard for her family, friends, other people and her Motherland.
She and her friends are retirees who continue hard noble work of volunteering, tirelessly preparing food for the Ukrainian defenders at the front, canning food, pickling cabbage, knitting warm socks and hats, and sewing underwear.
Despite their advanced age, sore feet, and the frost and cold, they spent hours during the Christmas holidays walking around the corridors of high-rise buildings (walking up 5, 9, and 10 floor apartment buildings by foot since russians knocked out power in many parts of Ukraine), to collect money for the brigades to buy drones and other necessary gear.
They formed a creative choir group and sing at charity concerts for the Armed Forces of Ukraine. In fact, they do so much that I cannot even list all of it. They also constantly pray for the rest of us, for Ukraine. With their tireless efforts, they set an example for me and all of us, giving us hope, warmth, comfort and, most importantly, faith in Victory.”
- Oksana Kaminska.
Photo captions for this WOW Woman feature, written by Maria Ivanivna Kaminska and translated from her handwritten notes.
Pensioner, Military Volunteer, Ternopil
1. Name
Maria Ivanivna Kaminska.
2. Where were you born and where do you live now?
I was born in the Ternopil region, and I now live in the city of Ternopil.
3. What did you study and what is your profession?
My professional training is as a culinary technologist and pastry chef. Today I am enjoying my well-earned retirement.
4. What did a typical day look like for you before the full-scale invasion, and how did your life change afterward? Where were you when the invasion began and how did you learn about it? Where were you and how did you learn about or experience the start of the russian attack? What difficulties have you faced since the invasion?
My life before and after the invasion has hardly changed, except that I spend more time helping the Armed Forces of Ukraine. When the enemy invaded our country, I was visiting my daughter in Africa. After February 24, 2022, I decided to go to Ukraine, but planes were not allowed to enter the country.
Today, as always, my days consist of daily prayer, caring for my sick husband, attending church, and volunteering.
5. What specific actions (big or small) have you taken and continue to take to help Ukraine and the Ukrainian people?
I am a member of the creative collective/choir/group called ‘Golden Cranes,’ which raised funds for the Ukrainian Armed Forces through its songs and performances. Personally, I also contribute financially whenever possible.
Photo captions: 1. This is our choir called “Golden Cranes”. We organize concerts to fundraise for drones (and other necessary items) for the Ukrainian defenders who are fighting bravely for us. 2. Preparing pancakes for the soldiers. 3. Women from the ensemble “Golden Cranes” baking cakes and buns to send to the front for the soldiers. 4. Loading buses with army supplies we collected and also sending a car to the front.
In addition to participating in the choir, I am a "Beregynya" (Guardian) of the Ukrainian Cossacks, where, together with my colleagues, we prepare food for our defenders currently fighting on the frontlines. We ferment cabbage, make varenyky (dumplings), which we cover with schmaltz and put in jars. We also bake delicious treats for them.
On almost every day off, we sang at charity concerts for the Armed Forces of Ukraine, organised by the Ukrainian Cossack units ‘Desantno-Kozatska Riy’ and ‘Ya Volonter!’ (I am a volunteer!).
I would like to add that the Ukrainian Cossacks in Ternopil are doing great things to help the Armed Forces of Ukraine. This involves endless trips to help our soldiers, with food, heaters, medicine, and many other things.
I took part in making varenyky, organised by the city's territorial centre, which I frequent.
As a member of ‘Mothers in Prayer’ at St. Peter's Catholic Church, which I have been a part of for many years, I join others in purchasing necessary clothing for our soldiers on the front lines. We are raising funds, and we have already collected a considerable amount. On one occasion, Mothers in Prayer raised over 80,000 hryvnia (1,822 USD/R29,500) in a single day, which is a large sum for parishioners.
As a volunteer, I coordinate volunteer aid that comes from abroad and distribute it to bases, from where it is then sent to our defenders.
And don't even ask how many warm socks we have knitted!
Photo captions: 1. This is me before the war on our lake in Ternopil. 2. Celebrating Ukraine’s Independence Day.
6. How do you take care of yourself? Is it possible to remain mentally stable in wartime? What exactly helps you pull yourself together?
Every day is the same. What helps me pull myself together is the realisation that I must help Ukraine, which is bleeding. Every little bit of help is a great river of human compassion for the Ukrainian army.
7. Do you feel that the war has changed you? How?
Yes, sometimes I surprise myself with where I find the strength. And again, the same answer: who else but me? Who else but us?
8. Who inspires you?
I am inspired by the strength and resilience of my people, the people who live nearby, and my faith in God, who I am sure will lead us out of this valley of tears.
9. What place or activity makes you happiest?
I am happy in any corner of my city or my apartment when I am doing my favourite activities. There are many of them, including embroidery, which is my outlet and my lucky charm.
Photo captions: 1. My nephew Ivan on the front line, defending his country. 2. Delivering aid collected from local residents. 3. Loading aid collected from the parishioners of St. Peter Church in Ternopil. 4. I brought aid and homemade preserves to the army headquarters to be sent to soldiers on the front line.
10. What do you think are your strengths and superpowers?
I don't have any great superpowers, but I do have strengths. Especially in these difficult times for our country, people seem to be filled with some kind of extra strength that comes from above.
No matter how ill or busy I am with personal matters, if the community or another person needs help, I get up and go. I go because how else can you ‘love your neighbour’? Not everyone can force themselves to do this. I believe this is my strength, the strength of spirit, which is the foundation of everything.
11. What would you like the world to know about Ukrainians at this moment in time? About Ukrainian women?
At this moment in time, I want the whole world to know about Ukrainian women as great fighters for Ukraine's freedom, because right now there is a war in our country and I have no other wishes at the moment. And that's understandable. I would very much like every Ukrainian woman to be able to raise her children in peace, sing songs and practice her faith.
May the whole world know that Ukrainian woman is a symbol of freedom, she is the guardian of Ukrainian traditions, she is a woman-fighter! I want the world to know that Ukrainian woman never wanted and does not want children to die (including those of other countries!). Ukrainian women are women who sow rye, wash nappies, bake bread and water the viburnum.
But when necessary, they take up arms and go to defend their homes, their land and their children alongside men.
Photo captions: 1. We make varenyki/dumplings, ferment cabbage and can Korean carrots, then send them for the soldiers on the frontline. 2. Here we are, volunteers, holding concerts in the square in Ternopil and raising funds for drones.
12. In your opinion, how do russians as a people differ from Ukrainians?
Russians, or rather Muscovites as we are calling them, are very different from Ukrainians. In every way. We knew about these differences, but we were afraid to talk about them during the Soviet era. After all, everything related to Ukrainian values was banned: embroidered shirts, the Ukrainian language and songs, portraits of Shevchenko or other founders of the Ukrainian state, black-and-red and blue-and-yellow flags, Ukrainian traditional clothing. Everything related to Ukraine. Even planting a viburnum bush was dangerous, because for us it is also a symbol, whose berries contain the blood of our heroes.
We are very different. For Ukrainians, it is important to go to church, respect their parents, and work on their land. Muscovites are used to acquiring everything through violence and plundering other peoples.
13. Do you feel that people who left Ukraine during the wave of emigration in 2022, or those Ukrainians who have been living abroad for years, have some responsibility to their homeland?
All Ukrainians who live abroad or left during the war have a responsibility to their homeland. And they know and feel it.
Indeed, enormous assistance flows to Ukraine precisely from them. Resistance campaigns and various events in support of Ukraine and its people are being organised, through which the world learns more about our country, its greatness, its indomitable heroes, its struggle and values.
14. What will you do first when Ukraine wins?
When the war ends, I think I will fall to my knees before the image of the Almighty and give thanks long and hard. We are all eagerly awaiting this moment.
And then all our relatives and friends will gather and sing Ukrainian songs for a long time as we walk through the streets of our hometown.
I will also go to church and light a candle for our heroes, who are allowing me and our people to remain alive and fight with our weapons. We are the weapons in the rear, supporting the till for our brave fighters. We fire shots with words, truth, and faith in a great and hard-won victory.
15. Where can others find information about you or your work?
My Facebook.
ЦЯ ІСТОРІЯ "INSIDE UKRAINE" - З Тернополя
* Всі зображення та відповіді у матеріалі були надані WOW Woman
СЕРІЯ INSIDE UKRAINE/ВСЕРЕДИНІ УКРАЇНИ: МОМЕНТАЛЬНИЙ ЗНІМОК, ОДИН ДЕНЬ З ЖИТТЯ, ПОГЛЯД НА ТЕ, ЯК ЦЕ - ЖИТИ, ЧИНИТИ ОПІР, ВИЖИВАТИ І НЕ ЗДАВАТИСЯ В КРАЇНІ, ЯКА ПЕРЕБУВАЄ ПІД ЗАГРОЗОЮ.
СЛАВА УКРАЇНСЬКИМ ВАУ-ЖІНКАМ, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ СВОЮ КРАЇНУ І НАБЛИЖАЮТЬ УКРАЇНУ ДО ПЕРЕМОГИ.
Коли Путін атакував Україну, він не розраховував на опір українських жінок.
Марія Іванівна Камінська – пенсіонерка, яка використовує кожну краплину сил, щоб піднятися по сходах міських багатоквартирних будинків, співаючи колядки від дверей до дверей, щоб зібрати кошти для української армії вже четверте Різдво поспіль. Кількість волі, необхідної людині її віку, щоб встати вранці і, незважаючи на болі в ногах, продовжувати підніматися цими сходами заради армії, має бути надзвичайною. А решту року вона так само зайнята. Марія Іванівна – нестримна.
Путін думав, що люди складуть зброю і капітулюють. Але він не знайом з Марією Іванівною.
Від Південної Африки до України матері надихають дочок, а дочки надихають своїх матерів. Дочка Марії Іванівни, Оксана, яка зараз живе в Кейптауні, має ту саму силу. Сильні українські жінки та спадщина, яку вони передають, – це справді вражаюче. Тому я попросила Оксану представити свою матір своїми словами.
– Ольга Шмаденко, засновниця WOW Woman
“Я хочу познайомити вас із надзвичайною жінкою. Вона моя гордість, мій приклад і моє натхнення. Це моя Мама. Вона, як невтомна бджілка, яка завжди трудиться: заради сім’ї, родини, друзів, інших людей та Батьківщини. Вона та її подруги, жіночки-бджілочки.
Ці жінки пенсійного віку роблять благородну справу волонтерства, невтомно готують їжу для хлопців на війні, крутять закрутки, квасять капусту, в’яжуть теплі носки й шапки, шиють спіднє. Вони, не зважаючи на літній вік, на хворі ноги, на мороз і холод, годинами ходили протягом різдвяних свят по під’їздах багатоповерхівок (а це 5, 9 і 10 поверхів), щоб зібрати хлопцям гроші на дрони та інше необхідне спорядження.
Вони створили творчий колектив і співають на благодійних концертах для ЗСУ. І взагалі, вони роблять стільки, що й не перерахувати. А ще вони постійно моляться за всіх нас, за Україну. Своєю невтомністю вони дають мені, і всім нам, приклад, а ще надію, тепло, відраду і, найголовніше, віру в перемогу.”
- Камінська Оксана.
Фотографії в цій публікації, як описано Марією Іванівною.
пенсіонерка, військова волонтерка, Тернопіль
1. Ім’я
Марія Іванівна Камінська.
2. Де ви народилися і де ви зараз живете?
Я народилася на Тернопіллі, живу у Тернополі.
3. На кого навчалися та за якою професією працюєте зараз?
Маю фах: кухар-технолог, кондитер. Сьогодні на заслуженому відпочинку.
4. Як виглядав ваш звичайний день до повномасштабного вторгнення і як змінилося ваше життя після вторгнення в Україну? Який ваш типовий день зараз (якщо це взагалі можливо)? Де ви були і як дізналися або відчули початок російського наступу? З якими труднощами вам довелося зіткнутися після вторгнення?
Моє життя до і після вторгнення майже не змінилося, за винятком того, що більше часу витрачається на допомогу ЗСУ.
Під час вторгнення ворогів у нашу країну я перебувала у доньки в Африці. Саме після 24 лютого зібралася їхати в Україну, а тут не випускають із країни літаки.
5. Які конкретні дії (великі чи маленькі) зробили та продовжуєте робити, щоб допомогти Україні та українському народу?
А сьогодні, як завжди, мої дні складаються з щоденної молитви, догляду за хворим чоловіком, відвідування церкви та волонтерських справ.
Я учасниця творчого колективу «Золоті журавки», який своїми піснями та виступами збирав кошти на потреби ЗСУ. Особисто теж долучаюся по можливості матеріально.
Крім участі у творчому колективі, я Берегиня Українського козацтва, де разом з коліжанками впродовж війни готуємо харчі нашим захисникам. А це: квасимо капусту, ліпимо вареники, які заливаємо смальцем у банки. А ще печемо смаколики.
Майже кожен вихідний день співали у благодійних концертах для ЗСУ, які організовують підрозділи Українського козацтва: «Десантно-козацький рій» та «Я волонтер!».
Хочу додати, що Українське козацтво на Тернопіллі вершить великі справи в допомозі Збройним Силам України. Це безкінечні поїздки до наших воїнів, які чекають і харчі, і обігрівачі, і медикаменти, і ще багато всього.
Брала участь у ліпленні вареників, яке організовує міський територіальний центр, відвідувачем якого я є.
Як учасниця «Матерів у молитві» при греко-католицькій церкві св. Петра, учасницею якого я є вже не один рік, долучаюся разом з іншими до придбання потрібного одягу на фронт нашим воїнам. Збираємо кошти, яких уже зібрано чимало. Було, що за один день «Матері в молитві» зібрали понад 80 тисяч грн, а це велика сума для парафіян.
Я, як волонтерка, координую волонтерські допомоги, які надходять із-за кордону, розвожу їх на бази, звідки потім усе це відправляють нашим захисникам. А скільки зв’язано нами тепленьких шкарпеток!
6. Як ви дбаєте про себе? Чи можна взагалі залишатися морально стабільним в умовах війни? Що саме допомагає вам збирати себе докупи?
Дні схожі один на одного. А зібрати себе докупи мені допомагає усвідомлення того, що я повинна допомагати Україні, яка стікає кров’ю. Кожна маленька допомога, це велика ріка людської небайдужості для української армії.
7. Чи відчуваєте, що війна змінила вас? Яким чином?
Так, іноді сама собі дивуюся, звідки сила. І знов одна і та ж сама відповідь: а хто ж, як не я? А хто ж, як не ми?
8. Хто вас надихає?
Надихаюся силою і незламністю свого народу, людей, які живуть поруч, вірою в Бога, який, я впевнена, виведе нас із цієї долини сліз.
9. Яке місце або заняття робить вас найщасливішою?
Я щаслива в будь-якому куточку свого міста чи своєї квартири, коли займаюся улюбленою справою. Їх чимало, і серед інших вишивання, яке є моєю віддушиною і моїм оберегом.
10. Які, на вашу думку, ваші сильні сторони та надздібності?
Надздібностей великих не маю, та сильна сторона, мабуть є. Тим більше в цей, важкий, для нашої країни час – людина ніби наповнюється якоюсь додатковою силою, яка йде звище. Яка я не була б хвора чи зайнята своїми особистими справами – якщо потрібна поміч для громади чи іншої людини, я підіймаюся і йду. Йду, бо як інакше можна «ближнього любити»? Не кожен може себе заставити. Це, я вважаю, сильною стороною, силою духу, який є основою основ.
11. Що ви хочете, щоб світ знав про українців у цей момент часу? Про українських жінок?
У цей момент часу я хочу щоб увесь світ знав про українських жінок як великих борців за волю України, бо в цей момент – у нашій країні війна і іншого бажання в мене на даний час нема. І це зрозуміло. Мені дуже хотілося б, щоб кожна жінка-українка спокійно виховувала дітей, співала пісень і молилася Богу.
Хай увесь світ знає, що українська жінка – це символ свободи, це – Берегиня українських традицій, це – жінка-боєць! Хочу, щоб світ знав, що українська жінка ніколи не хотіла і не хоче, щоби помирали діти (і чужої країни теж!). Жінка України – це жінка, яка сіє жито, пере пелюшки, пече хліб, поливає калину.
Та як треба, то бере в руки зброю і йде захищати свою хату, свою землю, своїх дітей нарівні з чоловіками.
12. Чим, на вашу думку, росіяни як народ відрізняються від українців?
Росіяни, а ми починаємо їх називати московити, дуже відрізняються від українців. Усім. І про ці відмінності ми знали, але боялися говорити за часів совєтщини. Адже все, що стосувалося українських цінностей, було заборонено: вишита сорочка, українська мова і пісня, портрети Шевченка чи інших державотворців української держави, чорно-червоний та блакитно-жовтий стяги, український стрій. Та все, що мало відношення до України. Навіть садити кущ калини було небезпечно, бо для нас це теж символ, у ягодах якої кров наших героїв.
Ми дуже різні. Для українців важливо ходити до церкви, поважати батьків, працювати на своїй землі. Московити звикли все наживати через насильство і грабунок інших народів.
13. Чи відчуваєте ви, що люди, які виїхали з України під час хвилі виїзду у 2022 році, або ті українці, які вже роками живуть за кордоном, мають якусь відповідальність перед Батьківщиною?
Усі українці, які живуть за кордоном чи виїхали під час війни, мають відповідальність перед своєю Батьківщиною. І вони це знають і відчувають. Адже величезна допомога йде в Україну саме від них. Організовуються акції спротиву, різні заходи на підтримку України і її народу, через які світ дізнається більше про нашу державу, про її велич, її незламних героїв, її боротьбу і цінності.
14. Що ви зробите в першу чергу, коли Україна переможе?
Коли закінчиться війна, мені здається, що я впаду перед образом Всевишнього на коліна і довго дякуватиму за цей час, якого зараз ми всі чекаємо з великим нетерпінням.
А потім зберемося всі рідні та друзі і довго співатимемо українських пісень, йдучи вулицями рідного міста.
А ще піду до церкви і поставлю свічку за наших героїв, які вже зараз дають мені і нашому народу можливість жити і боротися своєю зброєю. Зброєю в тилу. А це постріли словом, правдою і вірою у велику і вистраждану Перемогу.
15. Де інші можуть знайти інформацію про вас або вашу діяльність?
Мій Facebook.
