THIS INSIDE UKRAINE STORY IS FROM Lviv.

INSIDE UKRAINE SERIES: A SNAPSHOT, A DAY-IN-THE-LIFE, A GLIMPSE OF WHAT IT’S LIKE TO LIVE, RESIST, SURVIVE AND PERSEVERE IN A NATION UNDER ATTACK.

GLORY TO THE UKRAINIAN WOW WOMEN, FOR SUPPORTING THEIR COUNTRY AND BRINGING UKRAINE CLOSER TO VICTORY.

Olga Tesliak runs what can only be described as her own “shtab,” a military volunteering headquarters built on experience, trust, and constant, hands-on work. From Lviv, she has created a system that supports roughly 22 military units on the front line, sourcing and delivering exactly what they need, when they need it. This is not symbolic support. This is operational. It requires speed, trust, and a level of competence that most people never have to develop.

Women like Olga are a rare breed, but in Ukraine, they are not isolated. They are part of a vast, highly organized network of civilian volunteers that has become a backbone of the country’s defense. These networks move faster than institutions. They adapt in real time, learning about everything from drone systems to electronic warfare to tactical medicine. What women like Olga have built over the years is not just support. It is a parallel infrastructure that strengthens and sustains those on the front lines.

But behind the personal sacrifices and time commitment is an intensity that is hard to grasp from the outside Ukraine. Olga runs a bakery that feeds people and creates moments of joy in the middle of war. Birthday and anniversary cakes are all small markers of life continuing. At the same time, she stays constantly connected to the needs of fighters, translating requests into action. She knows the details, the shortages, the urgency. She also knows loss. Many friends, brothers, people she has once helped send into battle, she has since buried. And still, she continues for those who are fighting. “I have no right to let them down or back down and stop.” This is why Olga is my WOW Woman inside Ukraine.

- Olga Shmaidenko, WOW Woman Founder.

4. What did your typical day look like before the full-scale invasion, and how did your life change after it began? Where were you and how did you learn or feel the start of the russian offensive?

My russian-Ukrainian war began with Maidan (when hundreds of thousands took to the streets of Kyiv to protest pro-russian president), in December 2013. That is when I started volunteering and collecting aid. After russia invaded Crimea and Donbas, I began gathering support and supplying Ukrainian volunteer soldiers who went to fight the russian invader.

I have not stopped volunteering since 2013, so I knew about the full-scale invasion in advance from my friends in the military. It was not unexpected for me. The amount of work simply multiplied. So did chaos. There was a large number of people to organize, massive amounts of humanitarian aid arriving from abroad that had to be sorted and sent to the front, and endless requests for military gear, drones, thermal imagers, equipment, and more.

The first weeks of February and March 2022 felt like one continuous day, without time or distance.

5. What challenges did you face after the full-scale russian invasion?

At the start, the only challenge was shortage of everything - body armor, helmets, load-bearing gear, thermal imagers, medical supplies. In those first months, there were plenty of monetary donations, but nowhere to actually buy the needed items.

6. What do you consider your strengths or superpowers?

My strengths and “superpowers” are communication and my knowledge base, a large network of contacts and friends in different industries, my respectable reputation as a long-time volunteer since 2014, and my ability to solve problems quickly.

7. What specific actions (big or small) have you taken and continue to take to help Ukraine and Ukrainians?

I am a military volunteer. I support around 22 military units. I raise funds and purchase needed items, based on their requests.

I have learned to understand and differentiate between electronic warfare frequencies, technical differences in quadcopters, FPV drones, thermal imagers, weapons, and tactical medicine. I have also earned a drone pilot certificate.

The only thing that drives me to keep going is the large number of my friends and brothers on the front line. I have no right to let them down, back down or stop helping them.

This is my classmate, a Ukrainian writer Yuriy Ruf. On February 24, 2022, the first day of the full-scale invasion by russian occupiers, Ruf immediately joined the ranks of the 24th Separate Mechanised Brigade of the Ukrainian Armed Forces. On March 3, 2022, he fought his first battle. He also wrote that his brigade was stationed in Popasna in the Luhansk region. It was there that the writer’s life came to an end. Yuriy Ruf was killed by russian invaders in a town of Popasna on April 1, 2022 while defending his country.

On the left, Mr. Fedorovich, family friend, died defending Ukraine in November 2023; on the right, a friend, call sign Kamikaze, died defending Ukraine in September 2025.

8. How do you take care of yourself? Is it even possible to stay emotionally stable during war? What helps you pull yourself together?

I go to the gym three times a week for strength training. In the evenings, I sometimes meet with my girlfriends. We drink Prosecco and talk about everything instead of going to psychologists.

In my opinion, someone who has been volunteering for 12 years and is constantly in touch with the military cannot be fully emotionally stable nor mentally healthy. But the daily understanding that your work saves lives is incredibly powerful.

9. What do you do on difficult days? What happens when you wake up and want to give up and run away? How do you pull yourself together and start again?

On emotionally difficult days, I try to switch to something else. I go back to my kitchen at Cream & Jam, decorate cakes, develop new recipes, come up with new designs, or simply go for a massage.

10. Do you feel the war has changed you? In what way?

The war has changed me tremendously. I have become fearless. I used to be quite shy, even somewhat antisocial. I was afraid of cameras, had many insecurities, and lacked confidence. But when I started volunteering, I had to ask for help, not for myself, but for others. I had to raise money, write posts, participate in fairs, and give interviews.

Now I feel that nothing is impossible for me, even though the military sometimes come with requests that shock me. But they say, “You are our Fairy, you can do it. If not you, then no one an do it.” And somehow, over the past four years, I have managed to fulfill requests that felt almost impossible. Sometimes it all feels like a miracle.

11. What do you want the world to know about Ukrainians right now? About Ukrainian women?

I want the world to know one thing: by nature, russians aka “rashists” are an evil force in - and for - the world.

Ukrainians are strong, brave, fearless, and intelligent. They are Titans. No other nation in the world has faced such trials under such conditions. Ukrainians have survived for years in a country with total corruption, weak leadership, limited opportunities, without electricity or heat and under constant russian shelling. At the same time, we managed to run businesses, raise children, go to theaters, and create masterpieces.

12. Which WOW Women inspire you?

I am inspired by my friends who, after losing their husbands in the war, still find the strength to run businesses, raise children, and live full lives.

13. What place or activity makes you happiest?

In Lviv, it is probably decorating cakes and baking.

But overall, it is the sea, the sun, the beach, and rest. I have not had a proper vacation in six years.

14. What will you do first when Ukraine wins? What do you dream of for yourself and your family after the war?

I will gather all my military friends in the square near my café, and we will drink all the champagne from Bakhmut that was gifted to me to celebrate Victory.

15. In your opinion, how do russians differ from Ukrainians? Did we understand these differences before the full-scale war?

For the most part, they are uneducated, spiritually limited, restricted in development, and cut off from real information. Their entire history is made up of stolen and distorted facts from Ukrainian history.

They hate Ukrainians because we treasure (and fight for) our freedom, we strive to be a prosperous nation, value our personal and cultural development, and our independence.

16. Do Ukrainians living abroad (one or twenty years) have a responsibility toward their homeland right now?

This is very individual. I have friends who have lived and worked abroad for many years and are fully integrated into those countries, yet they still help, donate, and support volunteers in every way.

And there are others who left, some even illegally, and have completely forgotten about the war and their responsibilities.

17. Where can others find more information about you or your work?

Facebook: olga.tesliak
Instagram: @oliatesliak
Bakery: @cream.and.jam

ЦЯ ІСТОРІЯ "INSIDE UKRAINE" - зі Львова.

СЕРІЯ INSIDE UKRAINE/ВСЕРЕДИНІ УКРАЇНИ: МОМЕНТАЛЬНИЙ ЗНІМОК, ОДИН ДЕНЬ З ЖИТТЯ, ПОГЛЯД НА ТЕ, ЯК ЦЕ - ЖИТИ, ЧИНИТИ ОПІР, ВИЖИВАТИ І НЕ ЗДАВАТИСЯ В КРАЇНІ, ЯКА ПЕРЕБУВАЄ ПІД ЗАГРОЗОЮ.

СЛАВА УКРАЇНСЬКИМ ВАУ-ЖІНКАМ, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ СВОЮ КРАЇНУ І НАБЛИЖАЮТЬ УКРАЇНУ ДО ПЕРЕМОГИ.

Ольга Тесляк керує власним «штабом» – військовим волонтерським центром, заснованим на досвіді, довірі та постійній практичній роботі. Зі Львова вона створила систему, яка забезпечує підтримку приблизно 22 військових підрозділів на передовій, закуповуючи та доставляючи саме те, що їм потрібно, саме тоді, коли це потрібно. Це не символічна підтримка. Це оперативна робота. Вона вимагає швидкості, довіри та рівня компетентності, який більшості людей ніколи не доводиться розвивати.

Такі жінки, як Ольга, – рідкісний вид, але в Україні вони не окремі випадки. Вони є частиною величезної, високоорганізованої мережі цивільних волонтерів, яка стала основою оборони держави. Ці мережі діють швидше за державні інституції. Вони адаптуються в режимі реального часу, вивчаючи все: від систем безпілотників до радіоелектронної боротьби та тактичної медицини. Те, що жінки, як Ольга, побудували за ці роки, – це не просто підтримка. Це паралельна інфраструктура, яка зміцнює та підтримує бійців на передовій.

Але за особистими самопожертвами та віддачею часу стоїть інтенсивність, яку важко осягнути з-поза меж України. Ольга керує пекарнею, яка годує людей і створює моменти радості посеред війни. Торти на дні народження та ювілеї – це маленькі знаки того, що життя триває. Водночас Ольга постійно стежить за потребами бійців, перетворюючи їхні прохання на конкретні дії. Вона знає всі подробиці, дефіцит, терміновість. Вона також знає, що таке втрата. Багатьох друзів, братів, людей, яких вона колись допомагала відправити на фронт, вона вже поховала. І все ж вона продовжує працювати заради тих, хто бореться. «Я не маю права їх підвести чи відступити й зупинитися». Ось чому Ольга є моєю WOW-жінкою в Україні.

- Ольга Шмайденко, засновниця WOW Woman.

Військовий волонтер, підприємець, Львів

1. Імʼя

Ольга Тесляк.

2. Де ви народилися і де ви зараз живете?

У Львові і живу у Львові.

3. На кого навчались та за якою професією працюєте зараз?

Навчалася на маркетолога, логіста, економіста. Зараз веду власний бізнес, маю власну домашню кондитерську «Крем&Джем», а минулого року відкрила ще й власний виробничий кондитерський цех.

4. Як виглядав ваш звичайний день до повномасштабного та як змінилася ваше життя після вторгнення в Україну? Де ви були і як дізналися/відчули початок російського наступу?

Моя російсько-українська війна почалася з Майдану, тобто з грудня 2013 року, відтоді я почала волонтерити, збирати допомогу, після початку вторгнення росіян в Крим та Донбас, почала збирати допомогу та забезпечувати військових добровольців, котрі йшли воювати.

Я не припиняла волонтерити з 2013 року, тому про початок повномасштабного вторгнення знала наперед від своїх друзів- військових. Для мене це не було чимось неочікуваним, просто роботи збільшилося в рази, почався хаос, купа людей, яких потрібно було організувати, купа гуманітарної допомоги, яку привозили з – за кордону і яку потрібно було сортувати та відправляти на фронт, купа запитів по екіпіруванню військових, по дронах, тепловізорах, техніці і тд. Перші тижні лютого-березня 2022 року були однією суцільною добою без часу та відстаней.

5. З якими труднощами вам довелося зіткнутися після вторгнення?

Єдиними труднощами було недостатня кількість всього – бронежилетів, шоломів, РПС, тепловізорів, медикаментів. Грошей донатили багато, а от де придбати це все – не було.

6. Які, на вашу думку, ваші сильні сторони та надздібності?

Моі сильні сторони та надздібності – це комунікація та знання, величезна кількість знайомих і друзів в різних сферах життя, мій позитивний імідж волонтера з 2014 року та швидкість вирішення будь-яких завдань.

7. Які конкретні дії (великі чи маленькі) ви зробили та продовжуєте робити, щоб допомогти Україні та українському народу? (будь ласка, напишіть про всі ваші проекти, чому ви їх розпочали, що спонукає вас продовжувати їх реалізовувати і не зупинятися!)

Я займаюся військовим волонтерством. В мене під опікою приблизно 22 підрозділи. Я збираю кошти і закуповую все необхідне по їх запитах.

Я навчилася розбиратися в частотах РЕБів, в квадрокоптерах, в фпв-дронах, в тепловізорах, в зброї, в домедичній підготовці, отримала сертифікат пілота дронів.

Єдине, що мене спонукає продовжувати допомагати – це величезна кількість моїх друзів та братів на фронті і я не маю права їх зрадити і відступити, щоб перестати їм допомагати.

8. Як ви дбаєте про себе? Чи можна взагалі залишатися морально стабільним в умовах війни? Що саме допомагає вам збирати себе докупи?

Я три рази на тиждень відвідую спортзал з силовими навантаженнями. Вечорами час від часу зустрічаємося з подружками і п’ємо Просеко та обговорюємо все на світі, замість відвідувань психологів)).

На мою думку, той хто вже 12 років волонтерить і постійно на зв’язку з військовими, не може бути повністю морально стабільним та емоційно здоровим, але щоденне розуміння того, що твоя робота рятує життя – це неоціненно круто!

9. Що і як ви робите у важкі дні? Що відбувається, коли прокидаєшся і хочеться все бросити і втекти? Як після цього взяти себе в руки і почати новий день?

В важкі емоційно дні я стараюся себе чимось зайняти іншим – вернутися на свою кухню і декорувати торти, розробляти нові рецепти, видумувати нові декори і просто піти на масаж.

10. Чи відчуваєте, що війна змінила вас? Яким чином? Чи здивувались ви самій собі (як ви тримались, залишалися сильними, знаходили натхнення в несподіваних джерелах тощо), у своїй країні, у своїх уявленнях про людяність, у своєму ставленні до світу? Що стало для вас прозрінням?

Війна мене надзвичайно змінила – я стала безстрашною. Колись я була досить скромною, навіть трохи асоціальною, я боялася відео-фото камер, я мала купу комплексів та невпевненою в собі. Але з початком моєї волонтерської діяльності, я змушена була просити про допомогу, не собі, а іншим, просити кошти, писати пости, приймати участь в ярмарках, збирати гроші, давати інтерв’ю, а на сьогоднішній день я вважаю, що для мене немає нічого неможливого, бо іноді військові підкидають такі запити, що я в шоці. Але вони кажуть: «Ти ж наша Фея, ти зможеш! Якщо не ти, тоді ніхто!». І реально протягом останніх чотирьох років якимось магічним чином я закривала такі запити, що це було – як Чудо!

11. Що ви хочете, щоб світ знав про українців у цей момент часу? Про українських жінок?

Я хочу, щоб світ знав одне – рашисти по своїй суті- це тотальне зло для всього світу!

Українці – це неймовірно сильні, мужні, безстрашні, розумні та часто люди-титани, бо напевно жодна нація в світі з такими випробуваннями не справилася. Ми виживаємо роками в країні з тотальною корупцією, тупою владою, обмеженими можливостями, без світла, тепла, під обстрілами і ми ще й в цей час тримаємо бізнеси, розвиваємо дітей, ходимо в театри та створюємо шедеври!

12. Які WOW-жінки вас надихають?

Мене надихають мої подруги, котрі втративши чоловіків на війні, знаходять в собі сили вести бізнес, ростити дітей і повноцінно жити.

13. Яке місце або заняття робить вас найщасливішою?

Якщо у Львові - це напевно декорування тортів, випічка…. А якщо загалом – то це море, сонце, пляж і відпочинок. Я не відпочивала повноцінно вже 6 років

14. Що ви зробите в першу чергу, коли Україна переможе? Про що ви мрієте для себе та своєї родини після закінчення війни?

Зберу всіх своїх друзів військових в Сквері біля моєї кав’ярні і вип’ємо все шампанське з Бахмуту, яке мені подарували на ПЕРЕМОГУ.

15. Чим, на Вашу думку, росіяни як народ відрізняються від українців (багатьом на заході, на жаль, доводиться про це нагадувать і розповідати)? Чи знали ми про ці відмінності до повномасштабного конфлікту? Чи були в стані заперечення?

Вони неосвідчені в більшості, обмежені духовно, в розвитку, в доступі до реальної інформаціі. Вся іх історія – це вкрадені та викривлені факти з історії України. Вони ненавидять українців за нашу свободу, за наш достаток, за наш розвиток, за нашу можливість бути вільними та незалежними ні від кого.

16. Українці, які живуть за кордоном - неважливо, 1 рік чи 20+ років, чи мають вони якусь відповідальність перед Батьківщиною в цей складний час (діяти, збирати кошти, робити навіть дрібниці)?

Це все індивідуально! В мене є друзі, які багато років живуть і працюють за кордоном, які вже вжилися в тих країнах , але допомагають, донатять, сприяють у всьому волонтерам, а є і такі, що виїхали (навіть дехто незаконно) і взагалі забули за існування війни в нашій країні і свого обов’язку .

17. Де інші можуть знайти інформацію про вас/вашу діяльність? (посилання на вебсайт, сторінки в соцмережах тощо)

Фейсбук: olga.tesliak
Інстаграм: @oliatesliak
Крем&Джем: @cream.and.jam