Student, Artist, Ukrainian Freedom Activist, Stockholm, Sweden

On February 24th, 2022, the paths of the Ukraine’s youth and the youth in the countries living in peace have diverted instantly. At 5:07 a.m., as russians began bombing all major Ukrainian cities, the nation’s young people (kids included) had to instantly grow up; parents were unable to deny the reality of bombs exploding all around the country. Months into the illegal and cruel russian aggression, the youth of the nation have not been idle. They spoke up and out, attended and organized demonstrations, arranged clean-up-the-rubble parties in various cities, and pressured EU for the stricter sanctions and the boycott of all things russian. For me, at WOW Woman, it is important to share the voices of the next generation of young women from Ukraine. These women are finding their identities and voices in the middle of the war, they scan the news for locations of the bombings, wake up to the sounds of explosions and exist in a 24/7 online war coverage. For most of us in the west, this kind of bravery is inspiring, we deep down believe that such existence would have a crippling effect on our psyches but for Ukrainians there is no time for second-guessing. Ukraine is showing the world what true bravery looks like. Undoubtedly Ukrainians deserve the now-famed “Be Brave Like Ukraine” saying. The youth of the nation embodies and reflects this sentiment, united in its defiance against the cruel and dishonorable russian cowards.

My next WOW Woman, Ms. Sonia Antoniuk is a sharp and talented Ukrainian; she has an insightful perspective on life and preciousness of time. I met Sonia on a sunny morning in Stockholm, a perfect morning for an anti-russia, anti-war rally. For Ms. Antoniuk, the reason for this first trip out of Ukraine has been to unfortunately escape russia’s bombs and temporarily seek Sweden’s safe and calm skies. Ms. Antoniuk was an engineering student in Kyiv, but later took up a completely different, dear to her, field of study - design. Sonia pours her creativity and focused anger into designing posters for the anti-war rallies; these powerful posters are available for download for free and are featured in this WOW Woman story. Sonia’s mental strength, confidence in her convictions and positivity in the future inspire me to no end. This kind of stoicism and determination must serve as the blueprint for the rest of the world; women like Sonia are the true reminders for us that the future is bright not only for Ukraine but for the rest of the planet.

1. Name.

Sonia Antoniuk.

2. Where is your hometown?

Kyiv, Ukraine.

3. What is your profession/career/title/self-label/designation? What does your average day look like?

I have been developing in graphic design for a year and a half now. I really like this profession; you could say that I dreamed about it since childhood.

My usual day at home looks like this: after waking up, I do all my skinker procedures)) then I go for a walk with my with the dog Mila. After a walk, we have breakfast and I sit down to work, due to the fact that I work remotely, my working day is not scheduled, so it ends differently. Most often in the evening we go for a long walk (me, mom and Mila), go shopping, cook dinner and go to bed.

4. What is your current year of study and what do you hope to study (if anything) in the future?

I have now finished the first year of my bachelor's degree at the Kyiv National University of Construction and Architecture - KNUBA (*formerly Kyiv Civil Engineering Institute – the largest and most important building and architectural university of Ukraine located in the nation's capital, Kyiv). Before that, I studied for four years at a construction college, majoring in "Construction and Operation of Buildings and Structures".

These five years were simply terrible (in terms of studies). I never wanted to be an engineer, and will never in the future. I only entered the engineering faculty to avoid having more arguments with my family. "Construction has always been, is and will always be (around)", they said. "You will always have a job!" and “blablabla”.

This year however, during the war, I passed my exams at a creative university. I really hope to start my studies there and actually learn what interests me.

5. What was the journey like to get where you are (in life and career-wise)? Write about some of the achievements that you are most proud of. What was the moment for you that changed your life (in your personal life and/or career?) that set you on the current path in life? What did you do before the war, and why and how did you start helping Ukrainian women?

Probably the most important event (at this stage of my life) was the day when I was hired and started my career in a design field!

It was quite a difficult and long road to get here, but still I did it! Now I can do what I love!

6. What did you do before the war, why and how did you start helping?

Before the war, I worked as a designer on various projects. When the war started, our whole family decided that something had to be done for the benefit of our country.

Everyone I know, including my family, tried to do what they could: some people blocked and reported racist, lying Telegram channels, others spread the information about the situation in Ukraine, and absolutely everyone donated to the Ukrainian army.

Then for two weeks no one could do anything as we ended up in an occupied village, without electricity, communication, food or water.

7. Was there a time when life knocked you down or out and how did you get back up on your feet?

This happens to everyone at least once in their life. For me, all the knock downs were mostly related to my studies, where I unfortunately suffer from the "excellence syndrome". This always got on my nerves.

Additionally, the path to obtaining my first job was not an easy one; I experienced many rejections and false starts. Once I was hired and showed up to the office, bright and early, and by the evening I was told that there was a mistake and the graphic designer was actually already hired. This uncertainty caused me much stress but I got through it and found a great job (although I should say that the job actually found me).

8. What would you advise other women and girls? For the future generation of women?

"Hurry up and live!"

I really regret that I did not understand this earlier. I missed many opportunities, meetings and events thinking that there would be ‘next time’. You never know what tomorrow will bring; unfortunately, the war taught me this.

Don't live "someone else's life". If you don't enjoy or love your work, look for your dream job now, don’t hesitate. If what you study doesn’t interest you, try to do everything in your power to get into the university of your dreams. If you feel that you are in a group of unsupportive and difficult people, change your surroundings and seek an empowering circle of buds.

Do what you love, don't waste time!

9. Knowing what we know now in the current political climate, can women be "all that we can be" in today's world? What is the way forward, as you see it, for "feminist values"?

In my opinion, this is finally becoming possible nowadays. In developed countries, women can claim high positions in politics.

Of course, this is by no means the end point, there is still a lot of work to be done to make everything work as it should.

10. Where in the world do you feel “tallest” (i.e. where is your happy place)?

I have two of them:

1) Dacha (*a country home or a cottage in Ukrainian), my grandmother lives there. It is located in the Kyiv region. I have many wonderful memories spending almost every summer there. While there, I help my grandmother, walk the dogs, ride a bicycle to the lake, etc. I really love our dacha.

2) Carpathians. The Ukrainian Carpathian mountains are my place of strength. It is there, in the mountains, that I feel alive. I like everything about the place. Sometimes I feel that in my past life, I was born and lived there. I travel there twice a year and would love to move there some day.

11. What extracurricular activities/hobbies are you most proud of? Why?

I probably like drawing the most. I have been drawing since childhood, my grandmother has a folder with my drawings starting with those I drew at the age of two. In the 8th grade, I was accepted into the art school and graduated in three years. These days, I'm slowly learning digital art, learning to draw on a graphic tablet.

12. Have you travelled solo? If so, which were some of the most memorable destinations and why? Why do you travel and would you recommend it to women?

Unfortunately, my first trip abroad did not turn out the way I always imagined The war with russia introduced its corrections to the dreams and plans of many, including mine.

In July of this year I went to Sweden for the first time, to be with my aunt Sasha. The journey was difficult and stressful. I changed five types of public transport before I got to Stockholm. The most stressful part of the entire trip for me was crossing the Ukrainian border and also walking from the airport entrance to the plane; I had never even seen the airport before!

I can't judge independent travel in peacetime as I haven't had that privilege. But I think it can be a fun experience, albeit quite stressful bits here and there.

13. What do you want to be when you grow up? Future goals/challenges?

I want to be a good person, kind to to others and useful to our society. The war taught Ukrainians that we must stick together and almost every person deserves respect and help (as needed).

In terms of a career, I really want to work on cool projects, and keep learning. I want to understand and soak up the knowledge of everything design-related.

14. What fears are you still hoping to overcome?

Explosions, war, drunk people and worms :)

15. Anything you'd do differently, if you had another go at life?

I wouldn’t have done the things I, deep down, wasn’t truly interested in. I wouldn't have gone to college after the 9th grade. I wouldn't have studied for the profession that wasted five years of my life. I wouldn't have listened to anyone who tried to convince me of anything different. I would have trusted my gut, as I’ve always had a pretty good head on my shoulders.

Finally, I wouldn't have wasted my time on people who only took and never gave anything back.

16. What/who inspires you?

Mostly, it’s nature, amazing landscapes, walks in that fresh air.

And now, in this difficult for my country time, it is the Ukrainian military that truly inspires me. Watching the videos they post, where they say that everything will be fine, makes Ukrainians feel they are under a reliable protection. My problems suddenly seem so insignificant in comparison, and I immediately want to live in the now. Thanks to the military we have a new morning each day! I wish for them all to come back alive.

17. What are you hopeful about?

I hope my strong homeland, a place where I want to live a peaceful and fulfilling life, will have a bright future. There is no better place on earth than Ukraine.

18. What are some ingredients to a good life? How did the global pandemic and war in Ukraine change your perspective about the world, about your life, your goals and dreams?

For a good life I need: peace, confidence in tomorrow, my family and a peaceful sky above Ukraine. The war has shown us that these are the most valuable things we can have. Waking up not from explosions, but from the singing of the birds; knowing that your loved ones are safe; knowing for sure that the store has everything you want to buy; to being afraid of what awaits you tomorrow.

19. What are (at least) three qualities you most love about yourself and why? What are your superpowers?

• I am a very calm person. In the everyday life, I am very tranquil (although this state of being does tend to disappear during stressful situations). People say that when they are around me, they settle down and feel calmer.

• I am quite imaginative and like to create with my hands.

• I am a straightforward person. If I feel like there is an issue bubbling up, my approach is to address it and simply talk about it. If it can be solved through a conversation, I will always try to do so first.

20. What advice would you give your 14-year-old self? What advice would your 14-year-old self give you in return?

Do what you trust is best for yourself. This is your life, you should be and are responsible for it. Don’t be afraid of making mistakes; they serve the same value as life lessons as for example, victories.

I think my 14-year-old self would have advise me to be more open. I'm still working on it.

21. What are you reading now? (what books do you gift most and what are your favourite reads?)

I'm reading manga right now. I like looking at the images that the mangaka drew with his/her own hands. It’s a beautiful art form that is combined with literature. No matter your preference, you can find a manga to your tastes, the selection is huge.

My favorite author is from Sweden, Fredrik Backman, and I’ve read almost all his books. His writing is my personal recommendation to everyone: “A Man Called Ove” and “My Grandmother Asked Me to Tell You She is Sorry” are just a few of his works.

22. Who is a WOW WOMAN in your world who inspires you and why? Can you nominate three (or more) women you know who perfectly fit WOW WOMAN description? What would you tell them, if you had an opportunity, about why you admire them?

For me, all women in my family are WOW Women. My grandmother raised three daughters after my grandfather died. It was difficult, especially in those days. Now, having survived all that, she owns her own home, has a loving family and two grandchildren. She makes our family so wonderful and united. I don't know how she manages, but she does an incredible job and I consider her a WOW Woman!

My mother, who had a rather difficult life, overcame big problems and many unpleasant situations. Yet she still became a happy person, with her favorite apartment, fulfilling work and a loving family. She did not break down, reached the intended destination, defeated everyone and found the life she dreamed of. That's why to me, she is a WOW Woman!

My Aunt Sasha is a super cool specialist in her field of work, having achieved everything in her career by herself, without help. She is currently in Sweden, organizing anti-war rallies in support of Ukraine. She remains as kind, cheerful and active as she has always been, although her life has not been easy at all. That's why to me, she is a WOW Woman!

My Aunt Lena. She works as an English teacher at a military university, has a beautiful son and a wonderful husband. She adores her family and recently rescued a cat from a warthog, taking the cat home. Aunt Lena always supports others, helps those in need and gives great advice. She prepares students for an English language exam, and is proud to report that most of her students get over 200 points on tests. For all that, I consider her a WOW Woman!

23. Where can others find you/your work (links to websites, blogs, etc.)?

My Instagram: @sonia.antnk (you can download posters for rallies via this link). Other posters can be found for a download here.

Behance: Sonia Antoniuk, Graphic designer | Illustrator

1. Where were you when the attack happened? Did you believe in the possibility of RF attacking Ukraine's key cities and proceeding with the full-on aggression?

On the first day of the war, I was at home, in Kyiv. I always understood that the war could start at any moment, that the russians did not just deploy their army to the Ukrainian border for nothing. I never believed them to be conducting a "military exercise" at all. I discussed with my relatives the options of going somewhere and waiting it out, but the aggression started so suddenly that our options seemed to have disappeared.

2. What was your experience of the day the war started? Where did you go and what do you recall was your plan?

I woke up in the middle of the night from the distant explosions, but in my deep sleep I could not comprehend what I heard, so I went back to sleep. At 5 a.m., my dog ​​started huddling up to me, she was scared. When I woke up, my mother was arguing with her husband about something. As I put it all together, the thought "it began..." flashed through my brain.

I opened my phone and saw a video of ‘putler’, I watched it several times because I couldn't believe it. Then I started reading the news. My mother's husband went to work. After that, my mother and I heard an explosion somewhere very close, as we have a military unit nearby.

We rushed to withdraw some money from an ATM after waiting in line for 3.5 hours. We then went to a grocery store where we didn't even know what to buy (there was almost nothing on the shelves). Everything seemed so surreal that we didn't even think to take a shower. When we got home, I packed an "emergency suitcase", where I stuffed my documents, money, a computer, some food, water, and dog food.

We stared at the TV and did not know what to do, we waited for the evening and tried to go to sleep, but no one slept. The next day, we gathered the whole family and went to the country.

3. How are your family and friends doing? How often are you in touch?

We’ve almost finished renovating my grandmother's house, almost everyone in the family has started to work. So far everything is fine.

4. What was your journey out of Ukraine like?

Since the beginning of the war, such thoughts have been constant. I left Ukraine after the initial ‘hot’ phase of the war and came "on vacation" to my Aunt Sasha’s, in Sweden. I will return to Ukraine soon.

5. What are some ways you are supporting Ukraine now, from abroad?

I send money to the Armed Forces of Ukraine, make posters for rallies, create postcards and social media posts. I hope to keep spreading the information about the war in other countries.

6. What do you want the world to know about Ukrainians during this difficult time? About Ukrainian Women?

Ukrainians really need to receive support from other countries. Although my people seem indomitable and strong, this is happening at a very high cost to us. Even one post on Instagram in support of Ukrainians gives us a burst of energy for the whole day; even a minimal donation to the army is absolutely priceless.

7. What will be the first thing you'll do when Ukraine wins?

I will go to Kyiv’s Independence Square to hug the best people in the world and cry from happiness.

Quick Round Bonus Questions

1. What and who is worth suffering for? What and for whom is it worth suffering? Freedom, peace and free will.

2. What would you do if you knew that nobody would judge you? What would you do if you knew that no one would judge you? I would eviscerate the grandpa in his bunker.

3.  What would your ideal day be like? Weekend in the country with relatives! A delicious breakfast, a trip to the beach, a walk in the woods with my dogs and an evening hanging out in our yard.

4. If you could be anyone for a day who would you be? A bird.

5. If you could relive one year in your life, which one would it be? 2016.

6. What bothers you most about people? What do you love most about people? Lack of concern and bad attitude. What I love the most: a sense of humor, fairness and tact in a person, their ability to speak but also to listen.

1. Ім'я.

Соня Антонюк.

2. Де ви народилися?

Київ, Україна.

3. Яка ваша професія/кар'єра/звання/самопозначення/призначення? Як виглядає ваш типовий день? Я півтора року розвиваюся у графічному дизайні, мені дуже подобається ця професія. Можна сказати, що я мріяла про це з дитинства :)
Мій звичайний день вдома виглядає так: прокинувшись, я роблю всі свої процедури для скінкер. Потім йду гуляти зі своєю собакою Мілою. Після прогулянки ми снідаємо і я сідаю працювати. Через те що я працюю віддалено, мій робочий день не нормований, тож закінчується він по-різному. Частіше за все ввечері ми йдемо на довгу прогулянку (я, мама і Міла), ходимо по магазинах, готуємо вечерю і лягаємо спати.

4. Який твій поточний рік навчання і що ти сподіваєшся вивчати (якщо взагалі плануєш продовжувати) у майбутньому?

Зараз я закінчила перший рік бакалавріату у КНУБА (Київський національний університет будівництва та архітектури), до цього я навчалася 4 роки в будівельному коледжі, на спеціальності "Будівництво та експлуатація будівель і споруд". Ці 5 років були просто жахливі (в плані навчання). Я ніколи не хотіла бути інженером, і ніколи не захочу ним бути. Я вступила туди тільки через аргументи родини: "Будівництво завжди було, є і буде", "Ти завжди будеш мати роботу" і блаблабла. Я не вмію і ненавиджу рахувати, з математикою/фізикою я на дуже поважне "Ви". В цьому році, під час війни, я склала творчі іспити у творчий ВНЗ, дуже надіюся туди вступити й вже навчатися тому чому я хочу навчитись).

5. Напишіть про деякі досягнення, якими ви найбільше пишаєтеся. Який для вас момент змінив ваше життя (в особистому житті та/або кар’єрі?), який поставив вас на поточний життєвий шлях?

Напевно найважливішою подією (на цьому етапі мого життя) став день коли мене прийняли на роботу і я почала свою кар'єру в дизайні! Це був досить складний і довгий шлях, але все ж таки я це зробила, і можу займатися тим, що люблю.

6. Чим ви займалися до війни, чому і як почали допомагати?

До війни я працювала дизайнером, над різними проєктами. Як почалася війна, вся наша сім'я зрозуміла, що треба щось робити на користь країни.
Кожен намагався робити те, що вміє: хтось блокував рашистські, брехливі телеграм-канали, хтось розповсюджував інформацію про ситуацію в Україні, хтось донатив на армію. Я почала робити постери десь з 3-го дня війни. Потім два тижні ніхто не міг робити на користь країни абсолютно нічого - ми опинилися в селі, без світла, зв'язку, їжі та води.

7. Чи був час, коли життя збило вас з ніг або збивало вас, і як ви знову ставали на ноги?

У кожного таке буває хоча б раз в житті :) Більше у мене це було пов'язано з навчанням, я завжди хотіла добре навчатися, через це мій "синдром відмінниці" завжди ставав поперек горла моїм нервам.
Також шлях до моєї першої роботи був не простим, купа ігнору/відмов. Було навіть таке, що мене вже взяли на роботу, показали офіс, а після цього ввечері подзвонити і сказали, що сталася помилка і виявляється вони вже знайшли собі дизайнера.. Це був великий стрес, але я це пройшла й знайшла хорошу роботу, з класики проєктами (чи краще було б сказати, що вона сама мене знайшла).

8. Що б ви порадили іншим жінкам і дівчатам? Для майбутнього покоління жінок?

"Спешите жить" :) Я дуже жалкую, що не розуміла цього раніше. Дуже багато можливостей, зустрічей, подій, які я пропустила просто через те що думала, що це не останній раз. Ви ніколи не знаєте, що буде завтра. На жаль війна цього мене навчила.

Не живуть "чужим життям": не хочете працювати, там де працюєте - шукайте роботу, про яку мрієте; не подобається те на кого навчаєтесь/сам універ - робіть все щоб вступити до університету мрії; бачите що поряд з вами не ті люди - не соромтеся знайти тих з ким вам комфортно.

Робіть те, що любите - не втрачаєте час.

9. Знаючи те, що ми знаємо зараз у нинішньому політичному кліматі, чи можуть жінки бути «все, чим ми можемо бути» у сучасному світі? Який шлях вперед, на вашу думку, для «феміністичних цінностей»?

На мою думку, в наші часи нарешті це стає можливим. В розвинутих країнах жінки можуть претендувати на високі позиції у політиці.
Звичайно, це зовсім не кінцева точка, ще дуже багато роботи має бути зроблено, щоб все працювало так, як має працювати.

10. Де в світі ви відчуваєте себе «найвищим» (тобто де ваше щасливе місце)?

В мене їх два:

Дача, там живе моя бабуся. Вона знаходиться в київській області, в мене дуже багато спогадів звідти! Я там проводу майже все літо, та й не тільки. Допомагають бабусі, гуляю з собаками, їжджу на велосипеді на озеро і тд. Дуже люблю нашу дачу :)

Карпати. Українські Карпати - моє місце сили. Саме там, в горах, я відчуваю себе живою. Мені подобається там все. Іноді мені здається, що я не там народилася, напевно, в минулому житті, я жила в Карпатських горах)) Я їжджу туди по 2 рази на рік (хоча хотілося б жити там завжди:))

11. Якими позашкільними заняттями/хобі ви найбільше пишаєтеся? Чому?

Напевно, найбільше я люблю малювання. Я малюю з дитинства, в моєї бабусі є тека з моїми малюнками починаючи від тих, які я малювала у 2 роки :)

В класі 8-му я вступила до художньої школи й закінчила її за три роки.

Зараз потихеньку навчаюся digital art, вчуся малювати на графічному планшеті

12. Ви подорожували самостійно? Якщо так, то які місця найбільше запам’яталися і чому? Чому ви подорожуєте і чи рекомендували б це жінкам?

На жаль, моя перша подорож за кордон здійснилася не так, як я того хотіла. Війна ввела свої корективи. В липні я поїхала перший раз сама до Швеції, до своєї тьоті - Саші. Подорож буда складна і дуже стресова. Я змінила 5 видів транспорту, добралися до Стокгольму. Найстресовіше з усієї подорожі було: перетнути кордон і пройти шлях від входу в аеропорт до літака (я ніколи до цього навіть в очі аэропорт не бачила).

Я не можу судити про самостійні подорожі у мирний час - в мене такого не було. Але я думаю, що це бути прикольний досвід, хоч і досить стресовий і можливо напружений.

13. Ким ви хочете стати, коли "виростете"? Майбутні цілі/виклики?

Я хочу бути хорошою людиною, доброю і корисною. Війна навчила, що ми можемо триматися один одного і майже кожна людина заслуговує поваги та допомоги (за потребою)
В плані кар'єри - я правда хочу робити круті проєкти, знати про дизайн все можливе.

14. Які страхи ви все ще сподіваєтеся подолати?

Вибухи, війна, п'яні люди і черв'яки.

15. Ви б зробили щось інше, якби знову прожили життя?

Не робила б того, що на мою думку мені не потрібно. Я б не пішла до коледжу після 9-го класу. Я б не пішла навчатися на ту професію на яку я витратила 5 років свого життя. Я б не слухала нікого, хто хотів би мене в цьому переконати. У мене з досить малого віку була своя голова на плечах і я ще давно уявляла чим я хочу займатися.

Я б не втрачала час на людей, які хочуть тільки отримувати й нічого не вдавати навзаєм.

16. Що/хто надихає вас?

Взагалі, в більшості випадків - це природа, дивовижні краєвиди, прогулянки на втому повітрі.

А зараз, в наші часи - це українські військові, переглядаючи їх відео, де вони кажуть, що все буде добре, українці під надійним захистом. Мої проблеми одразу здаються на стільки мізерними, що одразу з'являється бажання жити саме зараз. Дякую військовим за новий ранок! Повертається живими!

17. На що ви сподіваєтеся?

На щасливе майбутнє своєї сильної країни й моє подальше життя на батьківщині. Немає кращого місця на землі ніж Україна.

18. Які складові для хорошого життя? Чи змінила глобальна пандемія та війна ваш погляд на світ, на ваше життя, ваші цілі та мрії?

Мені для хорошого життя потрібні: спокій, впевненість у завтрашньому дні, сім'я і мирне небо над головою. Війна показала, що це найцінніше, що ми маємо. Коли ти прокидаєшся не від вибухів, а від співу пташок; коли знаєш, що близькі в безпеці; коли можеш точно знати, що в магазині є все, що хочеш купити; коли не боїшся того, що тебе чекає завтра.

19. Які (принаймні) три якості ви найбільше любите в собі і чому? Які ваші суперздібності?

Я дуже спокійна людина. В повсякденному житті я дуже спокійна (але це не стосується стресових ситуацій:)). Люди кажуть, що поряд зі мною вони заспокоюються і відпочивають).

Я досить творча і люблю робити щось своїми руками.

Я прямолінійні й не буду тримати щось у собі. Якщо якусь проблему можна вирішити просто поговорити з людиною - я так і зроблю.

20. Яку пораду б ви дали собі в 14-річному віці? Яку пораду вона б дала?

Робити так, як тобі здається буде краще. Це твоє життя і ти маєш бути за нього відповідальна. Боятися помилок не варто, це такі ж уроки життя, як, наприклад, які-небудь перемоги.

Думаю, вона б дала мені пораду бути більш відкритою. Я досі над цим працюю.

21. Що ви зараз читаєте? (які книги ви найбільше даруєте і які ваші улюблені читання?)

Зараз я читаю мангу. Мені подобається розглядати картинки, які малював мангака своїми руками. Це дуже красиве мистецтво, яке поєднано з літературою. Будь-хто може знайти собі мангу по душі - вибір ВЕЛИЧЕЗНИЙ.

Мій улюблений автор - Фредерік Бакман. Я прочитала майже всі його книжки. Моя особиста рекомендація кожному!

22. Хто така WOW ЖІНКА у вашому світі, яка надихає вас і чому? Чи можете ви призначити трьох (або більше) жінок, яких ви знаєте, які ідеально відповідають опису ВАУ ЖІНКА? Що б ви сказали їм, якби у вас була можливість, про те, чому ви ними захоплюєтеся?

Для мене всі жінки моєї сім'ї - WOW WOMEN. Моя бабуся виростила 3 доньок, після того, як мій дідусь помер. Це було важко, особливо в ті часи. Зараз пройшовши це все вона має свій дім, трьох прекрасних доньок і двох онуків. Саме вона зробила так, щоб наша сім'я буда така чудова і згуртована. Не знаю, як в неї вийшло це зробити, але вона зробила неймовірну роботу. За це я вважаю її WOW WOMAN!

Моя мама, яка мала досить важке життя, великі проблеми і неприємні ситуації. Пройшовши це все вона все-таки стала щасливою людиною, зі своєю улюбленою квартирою, роботою та сім'єю. Вона не зламалася, дійшла до кінця, перемогла всіх і знайшла те життя про яке мріяла. Тому для мене вона - WOW WOMAN!

Моя тьотя Саша - супер крута спеціалістка у своїй роботі, зробила свою кар'єру сама, без допомоги. Наразі вона у Швеції, влаштовує мітинги на підтримку України. Вона залишається такою ж доброю, веселою й активною, якою завжди була, хоч її життя було зовсім не легке (від слова ЗОВСІМ). Тому для мене вона - WOW WOMAN!

Мою друга тьотя Лена. Вона працює вчителем англійської мови в військовому університеті. Має прекрасного сина, чоловіка. Обожнював свою сім'ю, нещодавно врятувала кицю з Бородянки, взявши її додому :) Завжди допоможе і підтримає, дасть гарну пораду. Прекрасний спеціаліст, готує вступників до ЗНО з англійської мови (здають га 200 балів)). За це все, я вважаю її WOW WOMAN!

23. Де інші можуть знайти вас/вашу роботу (посилання на веб-сайти, блоги тощо)?

Мій інстаграм: @sonia.antnk (там по лінку в біо можно скачати постери для мітингів).

Behance: Sonia Antoniuk

Плакати доступні для завантаження тут і тут.

! Питання до українок !

1. Де ви були, коли стався напад? Чи вірили ви в можливість нападу РФ на ключові міста України і продовження повномасштабної агресії?

В перший день війни я була вдома, в Києві. Я розуміла, що війна може розпочатися, що вони не просто так виставили своє військо до нас на кордон. Я взагалі не думала, що це просто "учения". Я казала рідним, що може нам кудись поїхати, але все почалося тау раптово, що всі мої здогадки було просто нікчемними.

2. Що ви пережили в день початку війни? Куди ви пішли і який, як ви пам'ятаєте, був ваш план?

Я прокидалася вночі від віддалених вибухів, але з просоння не могла зрозуміти що це було, і лягала далі спати. О 5 ранку до мене почала тулитися моя собака, їй було страшно. Коли я прокинулася моя мама сварилася про щось зі своїм чоловіком. Склавши це все в одне в голові промайнула думка "почалося..".

Я відкрила телефон і побачила відеозвернення путлера, передивилася його декілька разів, бо не могла в це повірити, почала читати новини. Чоловік моєї мами пішов на роботу. Після того ми з мамою почули вибух десь дуже поряд (в нас поряд є військова частина).

Ми зібралися з мамою, пішли знімати якісь гроші в банкоматі, простояв 3.5 годин в черзі, сходили в магазин, в якому не знали, що нам купити (майже нічого вже не було, але все здавалося таким нереальним, що ми навіть і не думали "скупатись")

Прийшовши додому, я зібрала "тривожну валізку", там були наші документи, гроші, комп'ютер, трохи їжі й води, собачий корм.

Ми втупилися в телевізор і не знали, що робити, дочекалися вечора і намагалися лягти спати, але ніхто не спав.

Наступного дня, ми зібрали всю родину і поїхали на дачу.

3. Як справи у вашій родині?

Ми вже майже відремонтували будинок бабусі, майже всі в родині повернулися до роботи. Поки що все нормально.

4. Чи думали ви виїхати з України?

З початку війни такі думки були постійно. Я покинула Україну вже після гарячої фази війни, приїхала "на канікули" до своєї тьоті у Швецію. У вересні повертаюся в Україну.

5. Якими способами ви зараз підтримуєте Україну?

Відправляю гроші на зсу, роблю плакати для мітингів, листівки, пости для соц. Мереж щоб розповсюджувати інформацію про війну в інших країнах

6. Що ви хочете, щоб світ знав про українців у цей важкий час?

Українці справді мають одержувати підтримку від інших країн, хоч мій народ і здається незламним і сильним, це діється нам дуже великою ціною. Навіть пост в інстаграмі в підтримку українців дає захід енергії на весь день, а навіть мінімальний донат на армію так взагалі безцінний :)

7. Що ви зробите в першу чергу, коли Україна переможе?

Піду на Майдан Незалежності обійматися із найкращими людьми у світі і плакати від щастя ;))

Бонусні запитання швидкого раунду

1. За що і за кого варто страждати? За свободу, мир і волю.
2. Що б ви зробили якби знали, що вас ніхто не засудить? Спалила б бункерного.
3. Яким би був ваш ідеальний день? Вихідний на дачі з рідними! Смачний сніданок, поїздка на пляж, прогулянка в лісі з собаками та нічні посиденьки на подвір'ї.
4. Якби ви могли бути кимось на один день, ким би ви були? Птахом.
5. Якби ви могли б пережити один рік свого життя, який би це був? 2016.
6. Що вас найбільше турбує в інших людях? Що ви найбільше любите в інших людях? Турбує ставлення до інших, їх сімейні та кар'єрні цінності. Найбільше люблю: почуття гумору, справедливості та такту, вміння говорити та слухати.